БЕРЕГОВО-ТУР
Туристично-інформаційне агенство
90202, Закарпатська обл., м.Берегово, вул.Бетлен Габора 6 літ Г.
+380314142613 , +380 507 453 457
65tour@gmail.com | www.zakarpattya-tour.com

Закарпатські подорожі · Історія краю · Берегове, Римо-католицька церква

Берегове, Римо-католицька церква

Цей край у ХІ столітті був королівською територією для полювання, заснування міста відноситься до молодшого брата Святого Ласло, принца Ламперта. Пізніше сюди заселилися саксонці, а поселення називали Лампертхазою. У 1247 році король Бейла IV надав Берегову основні привілеї міста. Король Людвіг Великий у 1342 році називав його королівським містом. Якраз на цей період можна датувати і період розквіту міста. В XV столітті Берегове відносилося до мукачівського обійстя.

Місто, разом зі своїми двома парафіями, розширялося по обидва береги річки Вирке.
Подальші клерикальні інститути показують важливість цього міста.
Францисканський монастир був заснований королевою Єлизаветою у 1377 році на честь Пресвятої Діви Марії.
Монахів було вигнано протестантами у 1553 році, а вже у 1580 році на місті монастиря був дім священика і школа. Церква була в руїнах, у володінні одного коваля.
Монастир Домініканців ймовірно був заснований в частині Нового міста у 1479 році. Вже у 1571 році про монастир згадують, як про спустошену будівлю.
Жіночий монастир Домініканців був заснований в першій половині XIV століття, і діяв він до другої половини XVI століття.
Визначною пам’яткою середньовіччя міста є римо-католицька парафіяльна церква, що розміщується на правому березі річки Вирке, і була посвячена в честь Всіх Святих. Час будування першої церкви сумнівний, але на основі традицій та різьбарських робіт над північними воротами з зображенням людини та звіриної голови, її можна віднести до церков епохи Арпада. У 1241 році армія татаро-монголів разом з містом зруйнувала і храм.
Відбудований храм пізніше королева Єлизавета забезпечила різними дарами. Розбудова трьохнефної церкви, яку можемо бачити і в наші дні, була здійснена за часи короля Сигізмунда.
На південь від храму стояла каплиця Святого Михаїла зі своєю контрфорсною святинею, що була знесена у 1846 році.
В першій половині XVI століття, за рахунок дарувань королеви Марії, церква знову була оновлена, про це свідчать камені з написами на південному фасаді храму.
Пізніше церкву взяли у володіння реформати, а потім 1657 рік був роком страшного спустошення.
Польський похід Дьордя ІІ Ракоці закінчився поразкою, а помста польської армії вдарила і Берегове. Поляки підпалили церкву, а шукаючих в ній притулок жителів вбили.
Жінка князя, Софія Баторі, покрила церкву дахом, яка невдовзі, у 1686 році, знову згоріла, коли мукачівські куруци підпалили церкву разом з захованими туди лабанцами.
Після цього слідували десятиріччя спустошення, у 1743 році була відновлена тільки каплиця Святого Михаїла, а відбудова храму тривала від 1837 до 1846 року.
Відбудовчі роботи спустошили чимало уривків середньовіччя. Найбільших змін зазнав західний фасад. Було проведено добудову каплиці «Домовина Ісуса Христа», підвищення дзвіниці та неготичну перебудову архітектури храму.
Ворота знесеної каплиці Святого Михаїла були вбудовані в західний фасад церкви, як бокові ворота храму.
Південний фасад будівлі зберіг багато уривків епохи середньовіччя. Визначним витвором мистецтва є південні ворота, які оточують дві підпори, а також два-три подільні ажурні вікна. Подвійні ворота стилю пізньої готики, що звужуються до середини, з трохи увігнутою стрілчастою аркою, по обидві сторони зі шпилями.
В північній стіні нефу можемо помітити шикарне ажурне вікно та готичні, з увігнутою стрілчастою аркою, ворота.
Вікна контрфорсного святилища є ажурними, добудована з північної сторони ризниця також залишилася.
Сучасну картину інтер’єру храму визначає період відбудови стиля псевдоготики. Ширина святилища відповідає ширині головного нефу, головний та побічний неф храму покривається гуртовим хрестовим склепінням, а святилище – зводом з нервюрами. Двері ризниці вторинної забудови, ймовірно вони походять від руїн храму поселення Мужієво.
Відповідно рефератів з 1862 року були видні уривки стінописів, їх розкривання не було здійснено.


 

« Vissza az előző oldalra